Інтерв’ю з оператором БПЛА
Себастіян Репін “Бах” — молодший сержант, зовнішній оператор БПЛА. В минулому — піхотинець-штурмовик. У війську з 2020 року. Восени 2024 року нам трапилась нагода поспілкуватись з Себастіяном. Військовий розповів про те, як став до лав армії, про свій досвід участі в штурмах ворожих позицій, а також поділився роздумами на тему вживання дронів на війні та майбутнього України.
- Чим ти займався до війни?
Для душі я був україноцентричним вуличним активістом, а для заробітку — різноробочим. Багато де працював.
- Що змотивувало стати військовим?
Служба в збройних силах це було логічне продовження мого “активізму”. На службі я хотів отримати стержень, загартувати характер, отримати досвід бойових дій і перевірити себе, отримати навички виживання, хотів бити москаля, як мої приятелі-ветерани Азову, які мене трішки тренували і показали шлях. Також віддати свій громадянський борг державі та підготуватись до 3 світової.
- Розкажи про свій військовий шлях
Спершу я підписав контракт в артилерійську батарею, і був на посаді номера обслуги гармати. З часом я перевівся у піхоту і мене поставили на посаду навідника, давши СПГ-9 і помічника. Потім мене перевели на посаду "головного сержанта взводу". Коли я перевівся з піхоти на дрони, я був якийсь час ще на сержантській посаді, що не відповідала моїм задачам, але згодом мене поставили на посаду, яка відповідала моїй роботі - зовнішній пілот БПЛА, на якій я і знаходжусь.
- Ти був піхотинцем. Розкажи про свій досвід участі в штурмах ворожих позицій.
Це було в травні 2023 року, перед Хромовим, околиці Бахмуту. Це був мій перший штурм. Я добровільно пішов з підрозділом, який виходив на штурм з наших позиції. Мені було скучно, і я побачив, як осяяння, як я заповзаю з флангу до росіян, поки вони зв'язані боєм з моєю позицією, і знищую їх.
Я поповз так робити. Поки я повз, я почув що ворожа міна впала в районі окопу , з якого виходила група. Я вже був майже біля ворожих позицій, озирнувся, і побачив що за мною повзуть ще 2 хлопці ( я їх навіть не знав). Також по нас трьох стріляв агс і навколо рвалися гранати. Я розумів що відступати дуже ризиковано і взагалі не варіант, і я швидше поповз на зближення з противником. Посадка була скошена, і лиш шматки гілок і стовбурів повсюди, місцями їх треба було перелазити, що було ризиковано. Та я перелазив, рухався "павуком", від воронки до воронки, і так наблизився до викопаних нір, де був противник. Ті двоє хлопців рухались за мною, але я не мав з ними візуального контакту, вони не прикривали мене, і були в метрах 7-10 від мене.
Та я не був сам, зі мною був Бог. Я вставав на коліна, і вдивлявся , вслухувався цей хаос , що був переді мною. В момент я помітив радянську каску. Я зробив декілька пострілів в неї, і вона зникла. Я продовжив обережний рух. Потім я побачив як в метрах 10-15 один за одним на позиції забігали піхотинці , їх було двоє, і вони були знищені моїми короткими чергами. Навколо відбувались вибухи, несподівано недалеко від мене вибухнула граната, проте не зачепила мене. Я не мав гранат, бо викинув обидві ще на початку руху по ворожих позиціях, я мав тільки ак-74 і магазини. Я шипів хлопцям, щоб вони наздоганяли мене, але я навіть не чув відповіді і не бачив їх. Я продовжив рух і побачив скривавлену голову, що моталася в зад-вперед. Я відкрив вогонь і все ж попав у неї. Вона пропала. Як мені через рвк розповів розвідник, що дивився на це з мавіка - я прострелив її, і товариші того росіянина затягли тіло в нору. Я продовжив обережний, тихий рух і скоро переді мною в метрах 4-5 виліз росіянин і відкрив вогонь по моїй позиції, я був в нього на 9 годину. Я здійняв автомат, націлився через коліматор і натиснув на гачок. Постріл не відбувся. Окупант почув чи відчув мою присутність і почав розвертатись зі зброєю на мене.
Я здійняв автомат, націлився через коліматор і натиснув на гачок. Постріл не відбувся. Окупант почув чи відчув мою присутність і почав розвертатись зі зброєю на мене. Я миттєво дослав патрон в патронник і кацап зрозумів що я швидший, то ж він нирнув в свою нірку.
Перше , що я подумав - " мені кінець, він зараз викине гранату під мене", тому я ліг, і перекотився йому за нору, на 6 годину, за умови , що мої позиції це 12 година. Я лежу перед його норою, за спиною у мене ворожий тил, звідки мене може вицілювати окупант, праворуч і ліворуч від мене його позиції, а переді мною - він у норі. І він міг би викинути гранату, міг би відкрити вогонь " по-сомалійськи" , але він вирішив здатися і вмерти. Я в той час лежав і думав як безпечніше буде його вбити. Якщо я привстану і розстріляю вхід - мене можуть поцілити в спину або боки. Якщо я повзтиму - він може почути і стріляти. Однією рукою я навряд втримаю автомат в потрібному напрямку якщо стрілятиму чергою. Я був в патовій ситуації. І якраз в цей час нарешті , ті два хлопці, що повзли за мною, з'явилися в мене на 10-11 годину, і крикнули , що криють мене. Я привстав , випустив магазин в нору і зістрибнув вниз.
Переді мною був повішаний на вхід коцик - а за ним - невідомість. Я мав перевірити, чи росіянин живий, чи ні, і заглянув в середину. Він лежав на спині, з рівними ногами і руками, як решето, і страшенно смердів. Більше я туди не заглядав. Хлопці крикнули що в норі біля них ще є окупант і я підповз до них. Друг " Акцент" дав мені термобаричну гранату, яку я заклав на вході в нору, бо мені заважав коцик, який закривав вхід в нору. Граната вибухнула. Ми стояли в траншейці біля входу , і вдруг росіянин висунув ствол свого автомата нам в ноги з іншої дирки і намагався прострелити нам ноги. Здається, йому вдалося поранити друга "П'ятку". Я закинув йому в ту дірку гранату , і з ним було покінчено.
Далі П'ятка нас прикривав, а я і Акцент почали зачищати інші нори. Він давав мені гранати, а я їх закидував в нори, після чого ми ще зверху прострілювали гілля, яким вони були вкриті. Ми зачистили ще декілька нір , самі зайняли оборону, і побачили, що на нас біжить 1 окупант з їх тилу. Хлопці стріляли В нього одиночними, а я в вже звичному стилі - короткими чергами по 3 . Я скосив його 2 чергами і сховався в яму, яка є початком входом в нору. По нас почав працювати їх міномет. І наш. Міна впала в 4-5 метрах від мене, після чого я по рації попросив , щоб вони змістили вогонь на 30м вперед від мене. Також я вимагав швидке прибуття групи закріплення, бо вже був втомленим, в мене боліла голова і я хотів швидше відпочити. Через пів години прийшла група закріплення на чолі з моїм другом-братом Рексом. Ми сиділи в траншейках і не спостерігали. Неочікувано наша рація почала розриватись криком - " підніміть голови" , ми встали і побачили, що в 10 метрах від нас вже підійшла російська група з 5-6 чоловік. Вони вигукували позивні груп і загалом виходили на контакт. Ми відкрили по ним вогонь і вони, хто встиг стрибали в різні сторони . Не знаю, чи хтось з них вижив. Після цього я пішов на свою позицію, котра була в 50 метрах, де побалакав з командиром взводу , під артобстрілом, та й пішов ще на 70, приблизно, метрів вглиб нашої посадки, де була наша тилова позиція. Нарешті я міг відпочити після цього цікавого дня.
Загалом, згідно розвідданих, які я дізнався згодом, в тих норах було в районі 10 окупантів. Ну і ще групу ми розбили на підході. Це був гарний травневий день початку нашого контр-наступу на бахмутському напрямку. І це був єдиний мій вдалий штурм , на разі.
Це незабутній досвід. Коли штурм вдалий — хочеться це повторити знову і знову. Це найсильніший наркотик. Невдалі штурми добре навчають,як робити не треба, якщо ти вижив і не втратив боєздатність. Загалом — це серйозна задача, на якій ти ставиш на кін своє життя. Ризикуєш усім. А там як буде. Тому варто добре підготуватись, йти з рівними або кращими і беззаперечно вірити в свої, ваші, сили. Має бути настрой ніби ви вже переможці. І не боятись ризикувати, там , де відчуваєш, що вдасться. Чия відвага того і перевага.
- Як проходила твоя підготовка до штурму? Які навички вважаєш найважливішими для такого завдання?
Я не мав жодної підготовки до штурмів. Все що я мав це — вміння непогано тримати автомат, влучно стріляти, чуйку бойових дій, вдачу(Божу підтримку) ,борзість, безумство(безстрашність), бажання, впевненість, хороше і легке екіпіювання на 11 магазинів, а також, саме головне — це хлопський розум, на який я все робив.
- Чи були випадки, коли доводилося приймати самостійні рішення в критичних ситуаціях?
На той час я був головним сержантом взводу без комвзводу, тож більшість рішень на полі бою приймав я, коли вів групу або діяв самостійно, без групи.
- Які навички, набуті в піхоті, виявилися корисними для тебе як оператора дрона?
Розуміння логіки бойових дій. Знання, як діяти в різних ситуаціях. Навички тактичної медицини.
- Як ти оцінюєш роль дронів у сучасній війні?
На жаль, війна здебільшого ведеться дронами. Вони змінили війну, а доля, побут піхоти став ще більш дискомфортний, важчий і небезпечніший.
- Які типи дронів ти використовуєш і в яких ситуаціях?
Я використовую FPV-дрони різних розмірів і мавіки. FPV для ураження/мінування , а мавіки для утримання ретранслятора в повітрі а також для розвідки навколо своєї позиції.
- Що потрібно брати з собою на штурм?
На штурм треба брати багато БК (патрони,гранати різних типів,дими), трішки їжі (батончики), воду, павербанк, тепловізор та ПНБ (по одному а краще 2 на групу). Загалом , скільки зможеш нести в рюкзаку і на собі стільки і брати. Але тут все залежить від задачі. БК можна розжитись і на позиції ворога.
- Корисні аксесуари для оператора дронів.
FPV розрахунок має складатись з 3-4 людей. Це пілот, мавіковод,інженер по бк. І по можливості технік, який знає як налаштувати щоб все літало. Для кожного з них потрібні свої інструменти. Я перерахую основні для усіх:
- ключі на 8
- викрутки
- ізострічка і скотч
- ліска і рибацькі крючки для зняття запобіжника
Це основні речі, які потрібні для дронів, БК, станцій і тд. Все решта індивідуально, кому як комфортно.Це стосується постійних позицій в бліндажі. Специфіку виїзних екіпажів я не знаю.
- Як ти використовуєш мультитул? ( В роботі з дронами і загалом, на війні)
Мультитул як набір інструментів "в одному флаконі", загалом необхідна річ на службі, так як і в побуті , та й в бойових діях є дуже корисним. Своїм мультитулом Badger Outdoor Solid я користуюсь як викруткою, щоб щось піддіти, щоб відкрутити гайки на дроні, щоб затиснути і зафіксувати що-небудь. В мене був спеціальний підсумок на варбелті для мультитула, а зараз є на бронежилеті, настільки він часто буває потрібним.
- Ти отримував поранення? За яких умов це сталося?
Я мав декілька поранень, опишу, як отримав крайнє: ... Ми троє зайшли на ворожу позицію і виявилось , що на позиції є тільки 1 окупант. Він кидав в нас гранати. Я почав з ним перекидатись гранатами, паралельно гукаючи "рускій іван здавайся, будеш жить" , поки гранати у нього не закінчились. Я поліз до його траншеї щоб його застрелити, але він підняв руки і здався. Я взяв його в полон, відвів назад до пацанів і згодом його забрала наша бмп, разом з іншим полоненим.
Посеред позиції ворога горіли якісь птури, балони, майно, і ми чекали поки воно троха згасне, щоб піти далі. Коли пожежа припинилась, я , в своєму стилі, пішов сам шаритись по позиції і шукати ніштяки. В одному не накритому бліндажі лежав замаскований окупант, я сказав йому що він попався і я беру його в полон. Він підвівся,я побачив що він поранений десь в сідниці. Він встав і вимагав від мене щоб я його застрелив, так як він не хоче в полон, бо ми, ніби, будемо його катувати. Я йому відмовив, бо я не стріляю в беззбройних, і змусив його повзти до наших , де перший полонений. Також ми не могли просуватись, так як другу групу відрізали вогнем міномету і агс , і не давали їм пройти до нас. А 3 група прикривала тил, так як з обох сторін посадки були позиції окупантів,а ми були в центрі, в оточенні.
Ніч ми простояли в тиші, а зранку прийшла група окупантів для розвідки боєм. Ми без зорового контакту , через кущі, на дистанції 10-15 метрів поливали свинцем один одного, кидалися гранатами, поки я не помітив, стоячи в траншеї, що граната пролітає близько повз мене і летить в мого братика Рекса. Я кричу "граната", відскакую в сторону, граната вдаряється об ногу мого братика, він встигає вистрибнути на бруствер і граната вибухає в низу траншеї, під ногами Рекса. Я в цей час кричу " вам пізда" беру завчасно підготовлений ршг 2 і стріляю в кущі перед собою, метрів 7-10. Після цього чую крики окупантів, і вони починають відступати. Ми ще насипали скільки могли в напрямку їх відходу, а після я почав надавати допомогу своєму братику. Я замотав своїм бандажем йому ногу, і його бандажем руку також.
Я з Рексом лишились лежати в траншеї, по нас почав працювати АГС і я вчасно закрив обличчя долонями, так як граната розірвалась об гілки і осколок залетів мені в кисть, а моєму братику в передпліччя, здається. Далі по нас почав працювати міномет. Спочатку мені пробило уламком ліву ногу, і поки я накладав турнікет і намагався , зі сльозами на очах, різати свою мавку, прилетіла по нас ще одна міна, яка пробила мені праву ногу.
Я наклав собі турнікет на праву ногу. Вогонь вели прямо по нас, але міни рвались об дерева. То ж Рекс запитав у мене що нам робити, і я моментально сказав "валити звідси" , і я на пробитих ногах побіг, як міг, вздовж посадки на точку еваку, а Рекс з Бистрим рухались по посадці туди ж. Коли я добрався, я застрибнув в нору, де декілька годин сидів і чекав евак, тоді і зробив декілька фото.
- Як ти бачиш майбутнє України після війни? Чим плануєш займатись?
Я думаю що буде “великий розбір польотів” в Україні, певна перебудова. І я сподіваюсь, на краще. Після війни я планую займатись відновленням здоров’я, підготовкою до наступної війни і своєю родиною. Опціонально перебудовою України.
- Що ти б хотів сказати цивільним?
Проаналізуйте цю війну,нашу історію за останні 400 років і зрозумійте, усвідомте вже, що це війна на виживання. Виживе хтось один. Або ми, українці,європейці і цивілізований "Захід" , або вони, московська орда і вісь зла ( Іран, Китай,КНДР,рф)
Дайте собі відповідь, чи ви хочете бути переможцями, чи жертвами. Якщо переможцями - то готуйтесь, тренуйтесь, створюйте стартапи, розвивайте оборонку і армію, ставайте частиною цього механізму. Бажаю вам усіх благ! Перемога буде за нами!!!
